Dziś jest piątek, 17.11.2017, imieniny Grzegorza, Salomei
6° / 1018 hPa
Wielkość tekstu:
A A+ A+
Jesteś tutaj: Strona główna » Gimnazjum w Malanowie » Polsko - Ukraińska Wymiana Młodzieży » 2007 „Co chciałbym, aby moi przyjaciele z Ukrainy wiedzieli o Wielkopolsce” » Przyjaźń – magiczne słowo; Дружба – магічне слово

Przyjaźń – magiczne słowo; Дружба – магічне слово

Przyjaźń – magiczne słowo; Дружба – магічне слово

Często potrzeba wielu lat, aby można kogoś nazwać swoim przyjacielem. Przyjaźń rodzi się powoli i ciągle trzeba o nią dbać. Mimo to każdy chce mieć przyjaciela. Nie ważne czy będzie on mieszkał blisko, czy daleko. Przez 10 listopadowych dni gościliśmy uczniów z Tulczyna, na Ukrainie. Każdy w tym momencie pewnie pomyśli ładna mi to przyjaźń! Widzieli ich pierwszy raz i już przyjaźń. Wszystkim sceptykom, malkontentom i tym, co w przyjaźń nie wierzą musimy tu sprawić wielki zawód. Otóż właśnie, że się udało! Zaprzyjaźniliśmy się i to tak na 100% procent.
   Przez tych kilka dni wspólnych spotkań, wycieczek, warsztatów dowiedzieliśmy się o sobie wielu ciekawych rzeczy. Mimo że dzielą nas setki kilometrów, granice i różnice kulturowe to jesteśmy tacy sami. Interesujemy się tym samym, słuchamy podobnej muzyki, ubieramy się podobnie, a co najważniejsze chcemy poznawać świat i ludzi. Dlatego chcieliśmy naszym gościom pokazać, chociaż kawałek naszej wspaniałej Wielkopolski. Początkowo obawialiśmy się, że możemy mieć kłopoty w komunikowaniu się, ale okazało się, że wcale nie. Razem stworzyliśmy Podręczne rozmówki polsko – ukraińskie. W trudnych sytuacjach zawsze pozostawał jeszcze język angielski i ręce… Więc daliśmy radę.
   Wędrując tak przez Wielkopolskę pokazaliśmy naszym Gościom Kruszwicę ze sławną Mysią Wieżą, Biskupin, Licheń, Kalisz i Turek. Odwiedziliśmy siedziby władz samorządowych, muzea, szkoły w naszej gminie. Gościliśmy koleżanki i kolegę w naszym gimnazjum. Przez cały ten czas rozmawialiśmy, uczyliśmy się od siebie nawzajem.
  To wszystko nie byłoby możliwe gdyby nie szkoła, a właściwie ludzie, którzy solidnie musieli się napracować. Chyba największym podziękowaniem za trud włożony w przygotowanie pobytu młodzieży z Ukrainy u nas były łzy, które polały się w dniu pożegnania. Płakaliśmy wszyscy. Tak, jak z lekkim niepokojem witaliśmy naszych gości, tak z ogromnym żalem ich żegnaliśmy. Wymieniliśmy adresy, numery telefonów i pozostajemy w kontakcie.
   Czekamy na kolejne spotkanie i mamy nadzieję, że to jest początek prawdziwej przyjaźni. Wszystko teraz leży w rękach dorosłych, od których zależy czy uda się nam znowu spotkać. To ich teraz czeka ciężka praca, masa papierkowej roboty, zaniedbywanie domowych obowiązków. Mamy jednak nadzieję, że pokonają te wszystkie trudności dla nas i naszych przyjaciół.

******************************************

Дружба – магічне слово. Іноді потребується багато років, щоб назвати когось своїм приятелем. Дружба народжується повільно і треба безперервно про неї піклуватися. Проте, кожен хоче мати приятеля. Не важливо, чи буде він проживати близько чи далеко. 10 днів у листопаді ми гостили учнів з Тульчина,що в Україні. Кожен в цьому моменті напевно подумає: справжня мені та дружба! Бачили їх тільки перший раз і вже дружба. Всім скептикам, буркотунам і тим, хто в дружбу не вірить, ми мусимо заперечувати. Так ось, що удалося! Ми подружилися на всі 100% відсотків.

            За декілька днів загальних зустрічей, екскурсій, відвідувань, ми дізналися багато цікавих речей про себе. Незважаючи на сотні кілометрів, що ділять нас, на рубежі і культурні відмінності, ми є такі самі. Ми цікавимося тим самим, ми слухаємо подібну музику, однаково вдягаємось, але саме найважливіше, ми хочемо пізнавати світ і людей. Тому ми хотіли показати нашим гостям, хоч частинку нашої прекрасної великої Польщі. Спочатку ми остерігалися, що ми можемо мати проблеми в комунікації, але виявилося, що зовсім це не так. Разом ми створили Підручний польсько – український розмовник. У складних ситуаціях завжди ще залишалася англійська мова і руки. Отже ми давали пораду.

            Мандруючи так через велику Польщу, ми показали нашим Гостям Крушвицю із знатною Мишою Баштою, Біскупін, Ліхень, Каліш і Турек. Ми навідалися до організацій самоврядування, музею, школи в нашій гімназії. Ми гостили подруг і колег в нашій гімназії. Увесь цей час ми розмовляли, ми вчилися одне від одного.

            То все не було б можливе, коли б не школа, а власне люди, які мусили добре напрацюватися. Напевно, найбільшою подякою за труд, вкладений в підготовку перебування молоді з України у нас, були сльози, які полилися в день прощання. Ми плакали всі. Так, як з легким непокоєм ми зустрічали наших гостей, і, навпаки, з якою величезною печаллю ми їх проводжали! Ми обмінялися адресами, номерами телефонів і ми залишаємося в контакті.

Ми чекаємо на наступну зустріч і сподіваємось, що то є початок справжньої дружби. Все зараз залежить від дорослих, чи доведеться нам знов зустрітися. То на них зараз чекає робота, маса паперової роботи, занедбані домашні обов’язки. Проте, ми сподіваємося, що оминуть ці всі труднощі для нас і наших приятелів.

           

           


Galeria zdjęć